Івано-Франківська область

15.03.2018 10:29 Hrystyna

“Якщо дуже добре попрацювати, то і за три дні можна зняти хороший фільм”,- Назар Борушок

Вже сьогодні у Івано-Франківську відбудеться прем’єрний показ фільму “Посттравматична рапсодія”, о 18:30 в кінотеатрі “Люм’єр”. Напередодні нам пощастило поспілкуватись із актором, який виконав головну роль, Назарієм Борушком

Привіт, Назаре, яка перша думка була, коли тобі запропонували зіграти роль у цьому фільмі?

Привіт. Перше, що спало думку було: “Це нереально”, адже, як мені повідомили, що у нас три дні, аби відзняти повнометражний художній фільм. На такі масштабні проекти потрібно набагато більше часу. Хоча, як говориться у нас, акторів: я був в матеріалі, бо грав цю п’єсу цілий рік.

Тобто хочеш сказати, що ви відзняли за три дні цілісінький фільм?

Так! Проте був ще четвертий день, але там знімали тільки окрему сцену з відомим бандуристом Тарасом Компаніченком. Тривалість одного знімального дня дорівнювала 13-14 годинам. Але основні сцени зняті за три дні.

Які труднощі виникали чи, як то кажуть: все йшло як по маслу?

Найважче було трансформуватись із театрального персонажа у кіношний. Ми ж грали цілий рік виставу по всій Україні, тай завчили все по-театральному. Але й це вдалось переробити. В цьому нам дуже допоміг Анатолій Пашинін. Весь знімальний процес проходив в одному павільйоні та оперному театрі в Києві. Акторами фільму стали не тільки професіональні актори, а й добровольці, люди, які пройшли війну. Наприклад, відомий парамедик Юлія Паєвська. Знімався у фільмі й відомий український артист України Анатолій Гнатюк.

Що тобі допомагало перевтілитись із театрального образу в кіношний?

Допомагав у трансформації Пашинін, відомий український й російський актор. Тут настільки інша манера гри, що без його допомоги не обійшлося б. Міміка, подача, рухи, жести. Залишається тільки характер персонажа й насичені та вишукані діалоги.

А розкажи нам про свою роль?

Я зіграв головну роль. Сашка! По суті я грав самого себе. Простого добровольця. Ми живемо у такий час, що таких людей є багато. Мені надавали консультації люди, які відчули воєнні дії на собі, адже її на власні очі я не бачив. Сашко – це розумна людина, яка добре знає свою історію. Відстоює не тільки свої інтереси, а й стоїть грудьми за Україну. “Хто, як не я виборюватиме свободу країни!”. Він глибока, й водночас, з твердим характером, особа. Просто – патріот своєї Батьківщини.

Як вплинула ця роль, у фільмі на тебе? Було над чим подумати?

Так! Коли вперше прочитав сценарій, то зрозумів, що не знаю своєї історії. Це змусило зануритись в неї. Піти в бібліотеку і взяти до руки книгу. Це великий досвід для мене! Неймовірна відповідальність. Я по-іншому почав ставитись до того, що відбувається в країні.

Як саме?

Як каже автор твору Дмитро Корчинський: “Ми живемо в добу героїв і звитяжців”. Треба цим пишатись. Гордитись, що ми живемо в один час з таким людьми. В нас не АТО, а в нас-війна. Де кожний день хтось ризикує своїм життям заради нас.

Як особисто ставишся до змін зовнішності? Це ж не тільки одна гра й кінець. Тут багато вистав, фільмів, різних проектів.

Я готовий на будь-які зовнішні зміни. Це дуже допомагає грі. Так легше втілюватись в образ: коли інша зачіска, грим, спеціальний одяг, тембр голосу, жести.

А які веселі моменти були чи, навпаки, курйози?

Не можу не згадати актора китайської національності. Він був залучений у фільмі й виконував роль монгола. Китаєць грає монгола. Він нічого не розумів: ні української, ні російської. Йому все приходилося пояснювати “на пальцях” (сміється). А от із протилежного, то пригадується – холод. Так, як це була зима. Було дуже холодно в павільйоні. Ще й фінальні сцени я грав в напівроздягненому стані, але всюди є свої плюси. Це зробило гру ще переконливішою.

Розкажи, будь ласка, нам чи було щось таке, що тобі запам’яталось на цілісіньке життя?

На все життя я запам’ятав неперевершений сценарій. Також зрозумів, що якщо дуже добре попрацювати, то і за три дні зняти хороший фільм.

По секрету: народився Назар в Івано-Франківську. Базову вищу освіту здобував в одному із вишів міста, проте тяга до творчості дала своє. Слів не потрібно, адже результати говорять самі за себе.

Поділитися у соц мережах
‡агрузка...
Залиште Свій відгук